Дискусія про повноваження: як суд аналізує зміст основної та похідної вимоги

Відповідно до п.23 ч.1 ст.4 КАС України похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Черкаський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Головного управління ДПС у Черкаській області до ТОВ «А-Транс Логістик», ТОВ «Промислове Об`єднання «Ірві Спецтехніка Груп» про визнання недійсним договору на перевезення автомобільним транспортом, укладеного між відповідачами, застосування наслідків недійсності правочинів, передбачених ч.3 ст. 228 ЦК України та стягнення з відповідача 1 на користь відповідача 2472078,10 грн; застосування наслідків недійсності правочинів, передбачених ч.3 ст.228 ЦК України, та стягнення з відповідача 2 на користь держави 2472078,10 грн.

Ухвала мотивована тим, що спір стосується договору, укладеного між рівноправними учасниками, тому не є адміністративно-правовим, позовні вимоги направлені на припинення зобов`язальних правовідносин суб`єктів приватного права (відповідачів).

Апеляційною інстанцією ухвалу Черкаського ОАС залишено без змін.

Кодекс адміністративного судочинства України регламентує порядок розгляду не усіх публічно-правових спорів, а лише тих, що виникають у результаті здійснення суб`єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесений до підсудності інших судів. Оскільки правовідносини щодо укладання договорів на принципах вільного волевиявлення, свободі договору та вибору контрагентів, юридичній рівності, майновій самостійності їх учасників, а також визнання їх недійсними належать до сфери приватного права, що відповідає юрисдикції господарських судів згідно зі ст.20 ГПК України, враховуючи, що відповідачі діяли як самостійні господарюючі суб`єкти, спірні правовідносини належать розгляду в порядку господарського судочинства і не відноситься до юрисдикції адміністративного суду.

Велика Палата Верховного Суду (судові рішення залишені без змін) зазначає: для розв`язання питання про те, чи належить спір у цій справі розгляду судом адміністративної юрисдикції, необхідно з`ясувати, чи є він публічно-правовим, тобто якою є суть (зміст, характер) спору, чи виник він саме між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин та чи не має цей спір вирішуватися в порядку господарського судочинства. Матеріально-правовою підставою вимог ГУ ДПС є приписи статей 203, 215, 228 ЦК України, а фактичною - те, що оспорюваний договір укладений відповідачами без наміру його виконання з метою заниження сум податкових зобов`язань.

Обраний ГУ ДПС спосіб захисту інтересів у спірних правовідносинах - визнання недійсним правочину (господарського договору) є характерним саме для приватноправового спору та не властивий публічно-правовим правовідносинам. Змістом позову, основною вимогою ГУ ДПС є визнання недійсним правочину (договору, укладеного суб`єктами господарювання), інші позовні вимоги - похідні відповідно до спеціальних наслідків недійсності правочину з підстав невідповідності інтересам держави і суспільства за ч.3 ст. 228 ЦК України. Основна позовна вимога направлена на припинення договірних (зобов`язальних) правовідносин суб`єктів приватного права (відповідачів) у приватноправовій сфері. Зміст похідної вимоги, можливість стягнення за якою на користь держави прямо передбачена ЦК України у разі визнання правочину недійсним, не є визначальною для віднесення спору до юрисдикції адміністративних судів.

Велика Палата Верховного Суду критично оцінює аргумент податкового органу про те, що контролюючий орган здійснює податковий контроль у спірних правовідносинах, звертаючись із позовом про визнання недійсним договору на підставі статей 203, 215, 228 ЦК України, оскільки статтею 62 ПК України (Кодекс №2755), що визначає способи податкового контролю, такий спосіб, як оспорювання правочинів / договорів, укладених платником податків, не передбачений.

ОКРЕМА ДУМКА (спільна) суддів Великої Палати Верховного Суду мотивована тим, що відповідно до зазначених ГУ ДПС підстав позову правочин між відповідачами суперечить інтересам держави і суспільства, оскільки договір укладений з метою ухилення від оподаткування та отримання незаконної податкової вигоди (відшкодування з бюджету сум ПДВ, що фактично не сплачений). Звернення ГУ ДПС до суду із цим позовом покликане захистити від протиправних посягань інтерес держави у сфері оподаткування (публічний інтерес) і не переслідує захисту приватного права (приватного інтересу). Це, у свою чергу, виключає розгляд справи у порядку господарського судочинства, натомість обумовлює підстави для вирішення спору адміністративним судом. Суди першої та апеляційної інстанцій, на думку вказаних суддів, відмовляючи ГУ ДПС у відкритті провадження у справі, не врахували, що передбачене нормою підпункту 20.1.30 пункту 20.1 статті 20 Кодексу №2755 право Управління на звернення до суду з такими позовними вимогами до відповідачів є визначеним законом способом реалізації позивачем покладених на нього як на контролюючий орган повноважень.

ОКРЕМА ДУМКА (частково розбіжна) суддів Великої Палати Верховного Суду мотивована тим, що ВПВС більшістю голосів дійшла помилкового висновку щодо наявності підстав для прийняття цієї справи до розгляду. У межах касаційного провадження очевидно неможливою є передача справи Великій Палаті для відступу від висновків Касаційного господарського суду у справі № 910/5958/20, що стосуються вирішення спору по суті щодо заявлених на підставі ст. 228 ЦК України вимог, адже у справі (№ 580/4531/23) у касаційному порядку належать перегляду судові рішення, що стосуються виключно процесуальних питань - відмови у відкритті провадження у справі через непідсудність адміністративному суду і за результатами касаційного перегляду таких рішень можливим було би лише надання оцінки правомірності висновків судів попередніх інстанцій питанню предметної юрисдикції, тому Велика Палата Верховного Суду мала повернути справу Верховному Суду у складі колегії судді Касаційного адміністративного суду для розгляду згідно з ч.6 ст. 347 КАС України.